Хочу обійняти родину. Український захисник з Миколаєва про обов'язки, збори грошей та мрії

Хочу обійняти родину. Український захисник з Миколаєва про обов'язки, збори грошей та мрії
Оксана Гунько
Оксана Гунько
Український захисник Микола Колаж Південь.City
14 вересня 2022 19:46
До війни Микола працював адміністратором готелів та ресторанів. Сьогодні виконує роль матеріально-технічного забезпечення у взводі і є водієм-заправником. Крім того, чоловік проводять успішні збори грошей на техніку для ЗСУ. Про що мріє Микола і як наближає перемогу?

Журналістка Південь.City поспілкувалася з захиснок про життя в умовах війни, обов'язки в армії, а також найзаповітніші мрії.

Служити пішов сам

«Я з Миколаєва, народився і практично завжди там жив. Це мій дім, для мене моє місто — це моя родина, сім'я. Служити пішов сам, 24 лютого, вже в 13:00 прийшов до найближчого (не по місцю прописки — ред.) воєнкомату з питанням: «Чим допомогти?», — розповідає чоловік про початок повномасштабної війни.

Йому запропонували бути в роті охорони району. Там Микола пробув до середини травня, а далі наказом його перевели в 36 бригаду морської піхоти. Зараз він служить у взводі матеріально-технічного забезпечення як водій заправник.

«Можу добре організувати збір на будь-що, якщо є велика потреба та ходжу по розпису в наряди на кухню — допомагаю чистити овочі», — каже про свою службу Микола.

Коли Микола працював в роті охорони, то оголосив два великих збори:

  • один на квадрокоптер,
  • інший — на мікроавтобуси.


Зокрема, завдяки зібраним грошам відбулася «чорнобаївка-17» (йдеться про одну з успішних операцій ЗСУ по знищенню ворожої техніки і особового складу на території аеподрому в Чорнобаївці, що під Херсоном). Тоді завданням ногого коптера було привернути увагу росіян, які відкрили вогонь і видали свої позиції. Мікроавтобусами ж вивозять людей з інвалідністю за кордон з Миколаєва. 

«Завдяки моїм зусиллям, ми отримали вже джип чероки, обладнали інвентарем кухню, а також отримали ручні апарати штучного дихання», — зізнається Микола.

українсткі захисникиМикола в арміїФото: facebook.com/Микола Дадеу

Взвод «подай патрон»

Взвод, де несе службу Миколай, перебуває між першою та другою лінією фронту. Сюди привозять з міста, все що потрібно, а потім розвозять по позиціях. А з продуктів готують кожного дня гаряче та свіже.

«Привезти продукти на кухню це також наше завдання. Кухня з них готує (як столова), а потім в спеціальних термосах ми відвозимо гаряче», — пояснює Микола.  

Щодня готують та розвозять їжу на мінімум 300 людей, через день доставляють боєкомплекти та ПММ (паливно-мастильні матеріали).

«Мій взвод також займається ремонтом техніки, а це дуже багато роботи. Чоловіки між собою жартують та називають свій взвод «подай патрон», — каже захисник.

Зараз харчі солдатам возять стареньким УРАЛом, він ламається чи не щодня. Одного разу, снаряд збили прямо над головою Миколи, приблизно за 150 метрів.

«Війна взагалі тяжка штука», — задумливо каже Микола.

Найскладнішим, я вважаю, в нашій ситуації — в деяких підрозділах ще залишилось самодурство командирів та радянщина

Микола буває у Микоєві, щоб поповнити запаси батальйону. Знає, що його житло вціліло, родичі, які залишилися у місті, приходять поливати квіти.

Микола ДадеуМикола ДадеуФото: facebook/Микола Дадеу

Родинний чат

Дружина захисника за кордоном, він сам її вмовив.

«Вона (дружина — ред.) дуже чутлива і боязлива до обстрілів міста, — каже він, — це і мене наражало на додаткові нервування під час служби. Дітей, на жаль, поки що немає». 

Мама Миколи жила біля військового аеродрому. Її вивезли до сестри в область, у жінки стався крововилив і вона померла. Сестра з родиною відмовилися їхати за кордон, хоча це було можливо. Микола з друзями організували евакуацію для своїх шкільних вчителів до Болгарії.

Микола дуже довго не бачив свою родину, хоче їх обійняти та мріє виспатися на м'якому ліжку. А поки спілкується з рідними через месенджери. Пише двічі на день в родинному чаті «доброго ранку» та ввечері «на добраніч, рідні».

Новий збір на коника

«Я ще до війни зрозумів, що у нас, в Україні, повітря козацького духу і волі. У бінокль бачу Снігурівку, розумію, що треба прискорити збір, щоб на Херсонському напрямку працювати швидше», — каже Микола.

Захисник розповідає, що місцеві допомагають по мірі своїх сил. Іноді, їм навіть доводиться відмовляти.

Ми самі стараємося допомагати і взагалі бути автономними

Зараз він організував черговий збір на Opel, завдяки якому будуть розвозитися продукти, пальне та інший військовий інвентар. Потрібно зібрати 4 000. Завдяки дружині та друзям вже зібрана третина — 1 000 доларів.

«Прискорити звільнення країни, це мій особистий обов'язо», — вважає Микола.

Долучайся до допомоги:

Банка для моно

https://send.monobank.ua/jar/7n7Ar5G5LQ

Картка Monobank :

5375411202241654

Картка ПриватБанк

4149499373314424

PayPal: [email protected]

 

Вибір редакції