«Хочу, щоб ми перемогли і був мир». 8-річна одеситка збирає на дрони для військових

«Хочу, щоб ми перемогли і був мир». 8-річна одеситка збирає на дрони для військових
Катерина Садовська
Катерина Садовська
8-річна Дарія Тарахтій з Одеси – одна з тих українських дітей, які допомагають ЗСУ. Дівчинка плете патріотичні браслети з гумок і продає їх. Скільки вже вдалося зібрати, та що саме спонукає Дарію збирати гроші на ЗСУ?

Субота, 9 ранку. Даша вже за своїм імпровізованим прилавком посеред вулиці Степової. Дівчина гріє руки в кишенях та чекає, коли хтось підійде.

«Військові сплять на підлозі, на холодній землі, на траві, зводять якісь будиночки. А я хочу їм допомогти назбирати на два дрони і на дві машини», – пояснює школярка, чому допомагає ЗСУ.
Даша Тарахтій навчається у болгарській школі на Молдаванці. З чотирьох років займається танцями, нещодавно додалося циркове мистецтво. Попри це дівчинка знаходить час на волонтерство: у будні  виходить після уроків і стоїть по 5-6 годин щодня. Браслети плете тут же на місці, на один витрачає приблизно пів години. Кількість виробів уже не рахує.


За два місяці дівчинка зібрала 14200 гривень. З них понад 4 тисячі пожертувала на придбання авто для військовослужбовців, понад 10 – на дрони.


Браслет коштує недорого – 30-50 гривень. Утім кожен охочий може покласти будь-яку посильну суму. Так, одного разу пожертва склала 20 євро!

Даша Тарахтій з мамою ОленоюДаша Тарахтій з мамою ОленоюАвтор: Катерина Садовська

Зараз до Даші приїхала бабуся з Київщини і допомагає їй плести. Вийшло з першого разу, розказала школярка.

«Часто приходять військові, – розповідає Даша. – Їм подобаються браслети. Беруть собі, і побратиму можуть взяти. Приходять тітоньки і дядечки».


У лютому родина виїхала на Вінничину, переживаючи за власну безпеку, розповідає мама дівчинки Олена:


«Там познайомилася з сусідкою свекрухи Інною Демчук. Вона працює в хірургічному відділенні лікарні. Туди постійно привозять військових з передової. Вона розповідала, як їх привозять, проводять операції. А після цього поранених треба переодягти. Тож ми почали волонтерити, збирати по друзям гроші. Також возили їм смаколики».

Три покоління родини ТарахтійТри покоління родини ТарахтійАвтор: Катерина Садовська


Тато Даші повернувся до Одеси працювати, а Олена разом з дочкою поїхала в село на Київщину до своєї матері. Її земляки на фронті також потребували допомоги.


«Там хлопці з Великої Димерки на передовій. Організовували волонтерство: ми збирали речі, їжу, Дашуля малювала малюнки, розфарбовувала коробки, щоб військовим було тепліше отримувати ці подарунки», - розповіла мати дівчинки.


Повернувшись до Одеси до початку нового навчального року, вирішили допомагати ЗСУ і тут.

Рішення навчитися плести прикраси прийшло одночасно із бажанням допомогти військовим, розказала мама Даші Олена. Дочка опанувала процес швидко за допомоги відео з Інтернету:
«Купила дві пачки гумок. Кажу, доцю, давай спробуємо? – Згадує жінка їхні перші кроки. – Одеситам дуже сподобалося, зайшло, усі їх хвалять. Популяризуємо жовто-блакитну символіку. Дуже багато військових, які тішаться з таких дітей. Ми хочемо хоч трошки допомогти, нам не сидиться вдома. Спочатку на машину збирали (під Харковом стояв мій сусід Іван Кравець), а зараз ми збираємо на дрони через волонтерку Катерина Кірічко».

Асортимент виробівАсортимент виробівАвтор: Катерина Садовська

Поки спілкуємось, до Даші підходить вусатий чоловік, кладе гроші у ящик і йде:
 «Я кожного разу йду і, коли є копійка, даю. У мене є прапор, – показує чоловік на значок на грудях. – Вона хай краще продасть, а я так завжди даю».


«Василь щодня іде повз, вітається, кладе 10 або більше», – сміється Олена Тарахтій.

Пан ВасильПан ВасильАвтор: Катерина Садовська


«Дівчинка для ЗСУ працює. Вона допомагає, вона збирає. Вона розумничка»,– говорить жінка Марія, яка щойно придбала браслет.

Пані Марія щойно купила браслетПані Марія щойно купила браслетАвтор: Катерина Садовська

Олена Тарахтій завжди поруч, спостерігає за Дашею, адже дівчинці лише 8.


«Питають бабусі: «Тобі ще не набридло?» А я кажу: «Я знаю, для чого тут сиджу». Це навпаки надихає, коли ти чуєш цих чоловіків, які приходять у відпустку на 1 день і несуть дитині шоколадку, – говорить, стримуючи сльози, жінка. – І ти розумієш, для чого ти тут. І вони готові кожного обняти і сказати: «Дякую!» Таким чином зігріти їх, щоб вони розуміли, що вони не одні, що нас тут багато в тилу і ми так просто не здамося. Перемога буде за нами!».


Найбільша мрія Даші та її рідних – мир в Україні: «Щоб наші військові перемогли, щоб росіяни не забирали нашу землю. Щоб ми перемогли і щоб настав мир».


Дівчина говорить, що допомагати військовим збирається до нашої перемоги.

Виручка Даші невдовзі піде на потреби ЗСУВиручка Даші невдовзі піде на потреби ЗСУАвтор: Катерина Садовськма

 

Ветеран АТО Володимир Прохнич загинув на сході України Якщо ваших знайомих чи рідних вбили російські окупанти — розкажіть їхню історію тут, внесіть їхнє ім’я до Меморіалу цивільних жертв війни росії проти України
Україна пам'ятає
Ветеран АТО Володимир Прохнич загинув на сході України

43-річний ветеран АТО Володимир Прохнич загинув 3 вересня 2022 року під час бойових дій на східному напрямку України.

Володимир був активним учасником Майдану, після якого одразу поїхав добровольцем на війну. Приєднався до батальйону «Айдар», служив в інженерно-саперній роті. Брав участь у боях за Хрящувате, Щастя, Троїцьке Луганської області. У 2015 році бійця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Згодом отримав важкі поранення, через що повернувся до цивільного життя. Жив у місті Ірпінь Київської області, відкрив власну справу – шиномонтаж. Приймав на роботу ветеранів та робив знижки учасникам бойових дій.

Коли почалася повномасштабна війна, Володимир одразу вирушив знову захищати Україну від російських окупантів. Ця війна для нього завершилася у боях на сході.

Вибір редакції