173 днів в обіймах ворога. Щоденник життя в окупованій Херсонщині

Власним досвідом поділилася вчителька Нижньосірогозької школи Олександра Кривцова (ім'я та прізвище змінені заради безпеки рідних авторки, які залишаються на окупованих територій). Олександра прожила в окупованому селищі 173 дні та евакуювалася 15 серпня.

Все своє життя Олександра прожила в Нижніх Сірогозах. Однак змушена була разом з сім’єю виїхати до Переяслава-Хмельницького. Нині родина налагоджує своє життя на новому місці. Тут є житло, робота, можливість продовжити навчання дітям.

Далі пряма мова авторки…

До 24 лютого

До подій лютого 2022 року в родинному колі ми багато говорили про можливість російського вторгнення в Україну. Обговорювали ймовірні варіанти війни. І найстрашнішим вважали окупацію – як період беззаконня і повної незахищеності цивільного населення перед окупантами.

Можливо спрацювала генетична пам’ять – адже дві мої бабусі в Другу світову війну, з осені 1941 по осінь 1943 років перебували з дітьми в німецькій окупації і свого часу багато розповіли про «життя під німцями», «орднунг – новий порядок», примусову паспортизацію і трудове рабство…

До можливої війни ми готувалися: за кілька днів до вторгнення купили продукти, ліки, бинти, марлю, а також «стратегічний набір» – сірники, свічки, сіль. На сімейній раді вирішили, що на окупованій території залишатися не будемо. Виїдемо до маминої сестри в Київську область.
Такий варіант розвитку подій ми обговорювали не один раз, і знали, що житлом будемо забезпечені. Та хто ж міг передбачити, що всі шляхи для виїзду будуть відрізані в перші години російського вторгнення.

24 лютого

О 5 ранку почула вибух, від якого будинок неначе підняла вверх якась надпотужна сила, а потім поставила на місце. Цей звук ні з чим іншим не можна було порівняти, бо раніше подібного не доводилося чути. Вже пізніше я дізналася, що саме в цей час росіяни точковим ударом вразили казарми військової частини ЗСУ, що була неподалік.

Ми прокинулися в російській окупації в прямому сенсі цього слова. Адже Генічеський і Каховський райони Херсонської області російські військові захопили всього лише за кілька годин 24 лютого 2022 року.

Майже увесь день ми провели з чоловіком сидячи перед телевізором і комп’ютером – моніторити новини. А ще постійно говорили по телефону – з рідними, друзями, знайомими, які проживали в інших регіонах України і за кордоном – питали яка у них ситуація. Я навіть подзвонила родичам в підмосковне місто Іваново, розповіла, що Росія напала на Україну, що Херсонщину зараз бомбардують і обстрілюють. У відповідь почула: «Не бойтесь! Бомбям бандеровцев. Вам ничего не угрожает!»

Далі говорити з ними не стала, просто видалила цих людей зі списку контактів.
 
27 лютого

Ворожа техніка без упину рухається нашими дорогами. Часто її рух хаотичний, здається, що росіяни блукають, бо не знають місцевості. Як з’ясувалося дещо пізніше, вони користувалися старими картами 50-х років минулого століття. І назви на російських мапах не співпадали з тими, які вона бачили на дорожніх вказівниках.
 
28 лютого

Сьогодні на території Нижньосірогозької громади з 19:00 до 6:00 запровадили комендантську годину і режим затемнення. Таке розпорядження підписав селищний голова. Та і без комендантської години вже чотири дні поспіль практично ніхто у вечірній час на вулицю не виходить. Страшно. Невідомість лякає більше, ніж темрява.

Нижні Сірогози. Квітень 2021 рокуАвтор: Dima Antifeev

Росіяни щодня в селищі, вони приїздять з Генічеська та Новотроїцька. Майже всі установи в Нижніх Сірогозах – селищні, комунальні та пенсійний фонд працюють, але лише до 12 години. Місцева влада на місці. На установах українські прапори. Більшість магазинів закриті, бо немає товарів, місцевий ринок також не працює. В аптеках пусто.

2 березня

Росіяни облаштували блокпости на трасі між Мелітополем і Новою Каховкою. Виїзд з населених пунктів і рух по автошляхам заборонили. Через те, що місцевим жителям не можна нікуди виїжджати полиці магазинів стрімко спорожніли. Звичайного хліба немає в продажу від початку війни.

Полиці в магазинах спорожніли в перші дні війни. Березень 2022 року.Фото: сайт Нижні Сірогози.City

З хороших новин – у сусідньому селі Нижні Торгаї підприємець відновив роботу млина, що кілька років стояв законсервований. Тепер виробляє з власного зерна борошно, і ціни залишив довоєнні: вищий гатунок – 13 грн за кг, перший гатунок – 12 грн.

Млин в с. Нижні ТоргаїФото: сайт Нижні Сірогози.City

4 березня

Борошно є – значить можна спекти хліб вдома, проте знову проблема – бракує дріжджів. Та й цю проблему «вирішили» – знайшовся підприємливий ділок, який до війни приторговував самогоном, тож має запаси цукру і дріжджів. Він почав продавати дефіцитний товар: цукор по 100 грн за кг (в січні коштував 25 – 30 грн/кг) і дріжджі пресовані – 400 грн за кілограмову пачку (за кілька днів до війни на місцевому ринку їх можна було купити за 58 грн).

Також довелося відшукати старий зошит з рецептами з 90-х років. Ці записи часів тотального дефіциту і відсутності більшості видів продуктів знову стали у нагоді – спекла хлібчик на огірковому розсолі без дріжджів.

Бездріжджовий хліб на огірковому розсолі. Березень 2022 рокуФото: архів Олександри Кривцової

6 березня

На зміну колонам новенької російської техніки, яка рухалася на максимальних швидкостях, прийшли металобрухт і «музейні експонати». Частина військової техніки не витримали походу на великі відстані, її просто залишили на узбіччі доріг.
 
10 березня

Сьогодні день хороших новин – з сусідньої громади в магазин привезли хліб. Сказали, що возитимуть тричі на тиждень. Звісно, довелося відстояти чергу, аби взяти буханець. Ніколи не думала, що ділитиму 400-грамову хлібину на шматочки, аби її вистачило на два дні чотирьом членам сім’ї.

Бездріжджовий хліб на огірковому розсолі. Березень 2022 рокуФото: архів Олександри Кривцової

Розрахуватися в магазині за хліб можна готівкою і через термінал банківською карткою. Але ціна буде різна – готівкою 28 грн, карткою – 30,80 грн.

З готівкою проблема, їх майже немає в обігу, тому в магазині з картки додатково знімають 10 відсотків від вартості товару, якщо сплачуєш через термінал.
 
11 березня

Готівку по понеділках і четвергах можна зняти в ПриватБанку. На руки видають 1 тисячу гривень. Люди займають чергу до банку з 4-5 ранку, не зважаючи на комендантську годину. Дехто йде пішки за 6-12 кілометрів, виходять з дому о третій ночі, бо немає бензину, щоб заправити машину.

Відділення ПриватБанку на карті Нижніх Сірогоз Фото: офіційний сайт ПриватБанку

«Ощадбанк» взагалі не працює з першого дня російського вторгнення.

Зведена таблиця із переліком відділень Ощадбанку, які працюють в областіФото: офіційний сайт Ощадбанку

13 березня

Сьогодні понеділок. З 7 ранку стояла в черзі до ПриватБанку за грошима. О 10 керуюча банком сказала, щоб розходилися, бо кеш закінчився. Тож я вирішила піти по магазинах, можливо десь домовлюся, щоб зняти готівку в касі з картки. Мої пошуки успіхом не увінчалися. А ось сусідка нікуди не ходила аби зняти гроші, а через соцмережі знайшла тих, хто надає готівку з відсотками. Правда їй довелося переплачувати зверху 8%.

Ще одна хороша новина – сьогодні в учительській вайбер групі повідомили, що з 14 березня розпочинається дистанційне навчання в усіх класах. Значить двотижневі канікули, які оголосили відразу після введення воєнного стану, нарешті закінчаться.

15 березня

Вже тиждень спостерігаємо, як російські військові (ті, що заїзджають транзитом в селище) шукають на місцевих АЗС, які на цей час вже спорожніли, дизпаливо і бензин для своїх БТРів та вантажівок. Навіть робили спроби насосами викачати залишки «мачмули» з ємностей з бензином і соляркою, щоб хоч щось залити в баки. Їм треба було їхати вперед, а пальне ніхто не підвіз.

Хтось з місцевих повідомив росіянам, що пально-мастильні матеріали є у наших фермерів і агровиробників, які традиційно завчасно запаслися до початку проведення весняно-польових робіт. Тож почалися «візити» до господарників. Спочатку забирали пальне, потім транспорт, на який накинули оком.
 
16 – 27 березня

Росіяни вже в селищі. Однак їх майже не видно в центрі. Вони активно облаштовують блокпости на в’їздах і виїздах з Нижніх Сірогоз. До речі, «гості» бояться темряви, тож на вулицях після 20 години їх не побачиш. Однак активізувався місцевий криміналітет. Почалося мародерство. Лізуть у будинки та квартири до пенсіонерів. Двох таких шукачів легкої наживи місцеві чоловіки упіймали і прив’язали скотчем до ліхтарних стовпів і на спину приклеїли табличку «Злодій».

Мародер. Нижні Сірогози. Березень 2022 рокуФото: скрін з фейсбуку

За кілька днів попався на гарячому ще один зловмисник. Він проник до помешкання старенької і погрожуючи ножем заволодів її майном. Його затримали сусіди бабусі і примотали скотчем до дерева по одній з центральних вулиць селища.

24 березня сталася подія, що сколихнула всю громаду, у Фейсбуці на сторінці голови Нижньосірогозької селищної ради Дмитра Такаджи з’явилось повідомлення про відставку. Однак, сам голова зник. Версій щодо цього інциденту було чимало: від втечі з окупації до викрадення російськими спецслужбами.
 
30 березня

У продажу вже є дещо з продуктів. Ринок ще не працює. Вся торгівля перемістилася в соціальні мережі, створили онлайн-ринки у Вайбер-групах і Телеграм-каналах. Розрахунок – готівка, або з банківської картки на картку плюс 5 – 10 відсотків зверху.

Підприємці картки не приймають, бо самі розраховуються за товар готівкоюФото: скрін з фейсбуку

Пального на АЗС немає, і відповідно транспорту на вулицях теж. Дехто вже примудряється робити закупи у росіян на блокпостах. Бартер процвітає: «Ми вам цигарки і самогону – ви нам солярку і бензин». Схема робоча.

Також бензин А95 везуть з Криму, та водії заливають його в баки автівок неохоче – якість низька, а ціна висока – 60-70 грн/л.

Катастрофа з ліками. Вже місяць як зникли з полиць етанол, нестероїдні протизапальні та антибактеріальні лікарські засоби. Проблема з інсуліном, ліками для онкохворих і гормональними препаратами. Люди в паніці, адже від щоденного прийому цих препаратів залежить їхнє життя. В аптеках кажуть, що росіяни заборонили ввіз медичних препаратів на окуповану територію. Від відсутності ліків потерпає не лише Нижньосірогозька громада, а вся Херсонська область.
 
1 квітня

Тиск на населення з боку росіян зростає. Російські військові ходять по будинках і квартирах, перевіряють документи. Заходять по троє і переписують паспортні відомості. Вибірково перевіряють телефони, у декого забирають – якщо на думку перевіряючих там є фото або інформація про рух воєнної техніки чи перебування російської армії.

Росіяни ходять зі списками. Як розказали сусіди, окупанти відвідали будинки і квартири працівників поліції, прокуратури, райвійськкомату, учасників АТО. Їх перевіряли більш ретельно. Декого після таких перевірок «запросили на співбесіду» до відділення поліції (там росіяни влаштували комендатуру). Також заходили до всіх мисливців дивилися сейфи зі зброєю і дозвільні документи.

14 квітня

Після перевірок влаштованих росіянами за кілька днів з селища виїхали всі співробітники поліції з родинами. Зараз є два шляхи для евакуації з Херсонщини – через Херсон на Миколаїв, але тут є ділянка дороги під інтенсивними обстрілами росіян, і більш безпечний шлях – через Берислав на Кривий Ріг.

Сьогодні подзвонила подруга, дружина поліцейського, і розповіла, як їм вдалося виїхати з окупованої території. Спочатку вони з Нижніх Сірогоз через Олешки поїхали на Херсон, далі на Інгулець. Там добу під обстрілами очікували дозволу на виїзд в напрямку Миколаєва. Вранці окупанти повідомили, що проїзд закрито. Частина колони повернулася назад в Херсон, а декілька сотень авто поїхали на Берислав, через Давидів Брід і далі в напрямку Кривого Рогу.

Близько 17 години подруга з родиною вже проходили перевірку на останньому російському блокпосту. Тут зібралося близько 500 автомобілів. Військові перевіряли документи у всіх пасажирів, оглядали салони машин і багажники, речі дивилися поверхово. Каже, що бачили, як роздягали чоловіків, шукали татуювання. Після огляду випускали транспорт колонами по 10 машин. Сіру зону проїхали на максимальній швидкості і близько 20 години приїхали в Кривий Ріг. За ці дні подрузі з родиною довелося пройти перевірку на 62 російських блокпостах.

2 травня

На заміну умовно ввічливим окупантам, які пропонували місцевим жителям захист і всебічну допомогу та підтримку, прийшли «ЛДНРівці», які вирішили показати, що віднині вони господарі на окупованій території. Найперше з чого вони почали – це з пошуків і викрадення учасників АТО та активістів.

У селищі активізувалися колаборанти: колишні місцеві партійні функціонери, а нині пенсіонери, та ті, хто вважає, що українська влада недооцінила їх таланти і здібності, і нині при новій «владі» вони мають можливість «розкритися».

Ще один цікавий факт – у селище повернулися колишні місцеві жителі, які свого часу виїхали в Крим на постійне місце проживання. Вони добровільно вирішили допомогти росіянам наводити порядок на «звільненій території» України.

 
3-30 травня

Саме цей період став найстрашнішим. Зарясніли доноси на сусідів, кумів, знайомих. Росіяни це вітали і стимулювали. Спочатку за доноси вони розраховувалися гуманітаркою (стандартний набір з кількох кілограмів круп, макаронних виробів, кілограму цукру, пари банок тушонки та згущенки). Дехто зі «стукачів» просив місцевих торгашів продати ці набори, бо низькоякісні продукти вони їсти не хотіли.

Перепродажа російської гуманітаркиФото: вайбер-група

Дещо пізніше за злив інформації росіяни почали платити гроші. Ті, хто отримав розрахунок за донос хвалилися, що їм виплатили по 10 тисяч рублів. Ці гроші вони зразу міняли на гривні, тож виходило по 4 200 – 4 600 грн.

10 тисяч рублівФото: вайбер-група

Одного дня за десяток банок тушонки сусіди і давні друзі розказали росіянам, що обидва сина їхнього нещодавно овдовілого кума – офіцери ЗСУ. За це його забрали на допит у комендатуру. За ним приїжджали ще кілька разів. Після одного з чергових допитів (третього поспіль за тиждень) цей чоловік зайшов до магазину і сказав продавчині: «Якщо мене заберуть ще раз – накину собі зашморг, бо більше не витримаю тортур». Я саме стояла в черзі, і від почутого мені стало моторошно.

31 травня

Росіяни повністю заглушили мобільний зв’язок українських мобільних операторів та українські телевізійні канали. Тепер нам цілодобово транслюють 24 російські телеканали та 3 радіоканали через приставку Т2.
 
4 червня

Сьогодні стало відомо, що ж сталося з Нижньосірогозьким селищним головою Дмитром Такаджи. Інформація з’явилася на його сторінці у Фейсбуці.

Дмитро ТакаджиФото: Дмитро Такаджи / Facebook

24 березня Такаджи з дружиною і донькою через тиск росіян прийняли рішення виїхати. Планували їхати через Мелітополь до Запоріжжя. Однак, напрямок був заблокований через активні бойові дії. Відкритою була тільки дорога на Крим. У тому напрямку їхало багато машин з Маріуполя, Мелітополя, Херсону. Тож Такаджи приєднався до колони.

Однак, при перетині кордону, при перевірці документів його затримали. Й впродовж десь 10 годин допитували. Коли дізнались ким і де він працював, почали вимагати записати брехливе відеозвернення про те, що перетнути кордон з Кримом з українським паспортом немає проблем.

Над ним знущались морально й психологічно, погрожували розправою не лише йому, а дружині та доньці. Тож під примусом він вимушений був сказати те, що від нього вимагали. А потім через Росію і Європу він виїхав до Києва.

8 червня

Сьогодні багатьом мешканцям селища телефонували з номера 74994263534. Виявляється, що це росіяни проводять «соціологічне опитування». Серед односельців були такі, хто після першого запитання зразу відключив телефон і припинив спілкування, дехто дослухав з цікавості всі питання до кінця. Звісно, що були й ті, хто із задоволенням взяв участь у фейковому соцопитуванні.

Зателефонували і моєму чоловіку. Він увімкнув телефон на голосний зв’язок, щоб послухати разом, про що питатимуть. Приміром було таке: «На вашу думку, чи потрібно Херсону входити до складу РФ чи йти шляхом «ЛДНР», чи увійти в склад «республіки Крим»? Чи є родичі в Україні та Росії? Що варто зробити українській владі: забути про регіон, залишити його у спокої, списати борги? Що варто зробити РФ для регіону: покращити освіту, пенсії, дороги тощо?»
Розумію, що все це росіяни роблять аби «узаконити» проведення референдуму про входження Херсонської області до складу Росії. Хочуть надати цьому процесу хоч якусь видимість легітимності та волевиявлення народу.
 
10 червня

Все частіше говоримо з чоловіком про те, що потрібно виїжджати з окупації. Я долучилася до кількох вайбер-груп з контактами перевізників та до телеграм-каналів, в яких викладають інформацію про виїзд з окупованої території.

Вже протягом кількох місяців Василівка Запорізької області є єдиним «коридором» для біженців з окупованих Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей.

Є ще варіант виїзду через Крим, але його ми навіть не розглядали. Адже попри неначебто свою безпечність (бо там немає обстрілів) цей маршрут має величезну приховану небезпеку – перевірку тих, хто перетинає прикордонний пост, співробітниками ФСБ, які мають списки фактично всіх співробітників державних і самоврядних органів, депутатів, громадських активістів з окупованих Херсонської і Запорізької областей.

Також ціна виїзду. Якщо їхати через Василівку, то орієнтовно потрібно заплатити перевізнику 5-6 тисяч гривень за одну людину. Для нашої сім'ї це 20 тис. грн. Через Крим ціна питання в рази вища – 450-550 євро з однієї людини. Тобто бюджет для сім'ї з чотирьох осіб становить 2200 євро, майже 90 тис. грн (нині на «чорному ринку» продають євро за курсом 41 грн за 1 євро).

23 липня

Ми вже визначилися, що їхати будемо тільки через Василівку. Чекаємо поки трохи спаде спека, на градуснику понад 40 у тіні, а на відкритій місцевості більше 50.

Також потрібно слідкувати за погодою, аби у дні виїзду не було дощу, адже неможливо буде перетнути сіру зону за Василівкою і напрямку Запоріжжя. Там після негоди стає непроїздною ділянка дороги і доводиться кілька днів чекати поки вона висохне. Цю інформацію я прочитала у Телеграм-каналі в групі на виїзд, на яку підписалася.
Склала список що потрібно взяти з собою в дорогу.

27 липня

Питали днями у фермера, якому ми здали в оренду свої земельні паї, що він та сільгоспвиробники громади планують робити з цьогорічним збіжжям. Він відповів, що нині всіх поставили перед вибором, або везти урожай у Крим й продавати там за безцінь або навіть не збирати його.

Росіяни роблять вигляд, що вони купують зерно у наших агровиробників, та насправді це звичайний грабунок. Адже пшеницю першого гатунку, ціна якої становить 9 тис. грн, в кращому випадку куплять за 5 тис. грн. І це можна вважати, що пощастило. А взагалі все відбувається за такою схемою: підігнали фури до елеватора чи зерносховища, завантажили скільки потрібно – і на Крим.

28 липня

Зібрала валізу і дорожню сумку: документи, одяг, навчально-методична література (думаю, що з 1 вересня піду на роботу в школу). Посуд і постіль нам дасть родичка, до якої ми їдемо. Шукаємо перевізника. Поїдемо зразу, як підберемо відповідний варіант.

Сьогодні знову приходили російські військові перевіряти документи. Переписали паспортні відомості, точну адресу, уточнили скільки нам з чоловіком років.

Росіяни вже ходять по селищу три дні, не минають жодної вулиці. У селах громади також перепис населення проводять. У Нижніх Сірогозах все частіше говорять про те, що буде «референдум» про приєднання Херсонщини до Росії. Думаю, що ми вже «проголосували» за це рішення, бо всі наші паспорті відомості вже переписали кілька разів, навіть «соцопитування» провели.

4 серпня

Сьогодні у районному Будинку культури відбулося представлення «законної влади». Приїхав голова окупаційної адміністрації Херсонщини Володимир Сальдо. Він розказав, як Херсонська область житиме в складі Росії, якщо буде проведено «референдум». Повідомив про плани повернутися до старого адміністративно-територіально поділу та про «відновлення» Нижньосірогозького району (хоча в 2020 року його ліквідували і створили ОТГ).
Представив громаді гауляйтера. Ним став голова сусідньої Новотроїцької селищної територіальної громади Петро Збаровський.

Петро ЗбаровськийФото: Петро Збаровський / Facebook

Перед приміщення, де відбулися збори, територію оточили озброєні російські військові з собаками та ретельно перевіряли усіх, хто приходив. Серед них були ті, кого запросили, навіть організували підвіз з сіл громади. Та було й такі, хто прийшов заради цікавості.

8 серпня

Мабуть це межа! Новопризначене колабораційне керівництво почало формувати органи управління територією і схиляти до співробітництва фахівців.

«Влада» не гребує ніякими методами роботи з населенням: «вєжлівиє» розмови з райдужними обіцянками про світле майбутнє, заманливі перспективи роботи в російських структурах, захмарні зарплати, погрози по телефону та допити, «виховні бесіди» в місцевому відділенні поліції.

Вчителів поки що просто схиляють до співпраці. Обіцяють зарплату 60-70 тисяч рублів. За офіційним курсом українських банків (навіть подивилися з цікавості ці цифри) це 35-41 тис. грн.
Працювати на окупантів я не піду. Скоро 1 вересня, тож розумію, що тиск окупаційної влади зростатиме, думаю, що «вєжлівими» розмовами спілкування не обмежиться.
 
9 серпня

Знайшли варіант виїзду, який нам підходить. Перевізник бере по 5 тисяч грн з людини. 10 серпня о 8 ранку виїжджаємо на Мелітополь, а потім на Василівку. Думаю, що очікувати на виїзд доведеться не менше 5 днів. Саме таку інформацію зараз пишуть у групі на виїзд. Якщо все складеться нормально, то вже 15 серпня будемо в Запоріжжі.

Запоріжжя. Хаб для біженців. 15 серпня 2022 рікФото: архів Олександри Кривцової